SUNDAY READINGS

(still in ß testing...)

 

    Home

Readings for November 19, 2017
Twenty-fourth Sunday after Pentecost

Апостол
(Еф 2: 14-22)


Браття, Христос наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, - своїм тілом скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через нього одні й другі маємо доступ до Отця в однім Дусі.
Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, побудовані на підвалинах апостолів і пророків, де наріжним каменем сам Ісус Христос. На ньому вся будівля; міцно споєна, росте святим храмом у Господі; на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в дусі.

Epistle
(Eph 2: 14-22)


Brethren: Christ is our peace, he who made both one and broke down the dividing wall of enmity, through his flesh, abolishing the law with its commandments and legal claims, that he might create in himself one new person in place of the two, thus establishing peace, and might reconcile both with God, in one body, through the cross, putting that enmity to death by it. He came and preached peace to you who were far off and peace to those who are near, for through him we both have access in one Spirit to the Father. So then you are no longer strangers and sojourners, but you are fellow citizens with the holy ones and members of the household of God, built upon the foundation of the apostles and prophets, with Christ Jesus himself as the capstone. Through him the whole structure is held together and grows into a temple sacred in the Lord; in him you also are being built together into a dwelling place of God in the Spirit.

Евангелія
(Лк 12: 16-21)


Сказав Господь притчу оцю: В одного багача земля вродила гарно. І почав міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звести врожай мій! І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток, та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися! А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.

Gospel
(Lk 12: 16-21)


The Lord told this parable: “There was a rich man whose land produced a bountiful harvest. He asked himself, ‘What shall I do, for I do not have space to store my harvest?’ And he said, ‘This is what I shall do: I shall tear down my barns and build larger ones. There I shall store all my grain and other goods and I shall say to myself, “Now as for you, you have so many good things stored up for many years, rest, eat, drink, be merry!”’ But God said to him, ‘You fool, this night your life will be demanded of you; and the things you have prepared, to whom will they belong?’ Thus will it be for the one who stores up treasure for himself but is not rich in what matters to God.”