SUNDAY READINGS

(still in ß testing...)

 

    Home

Readings for September 24, 2017
18th Sunday after Pentecost

Апостол
(2 Kop 6: 1-10)


Браття, як співробітники, ми закликаємо вас, щоб благодаті Божої не приймати марно. Бо каже: “Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер - час сприятливий, ось тепер - день спасіння.” Ми не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння; але в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах, у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці, у славі й безчесті, у наклепах і добрій славі; як обманці, однак правдиві, як незнанні, а проте надто знані; як ті, що вмирають, а все живі; як карні, та не забиті; як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо.

Epistle
(2 Cor 6: 1-10)


Brethren: Working together, then, we appeal to you not to receive the grace of God in vain. For he says: “In an acceptable time I heard you, and on the day of salvation I helped you.” Behold, now is a very acceptable time; behold, now is the day of salvation. We cause no one to stumble in anything, in order that no fault may be found with our ministry; on the contrary, in everything we commend ourselves as ministers of God, through much endurance, in afflictions, hardships, constraints, beatings, imprisonments, riots, labors, vigils, fasts; by purity, knowledge, patience, kindness, in a holy spirit, in unfeigned love, in truthful speech, in the power of God; with weapons of righteousness at the right and at the left; through glory and dishonor, insult and praise. We are treated as deceivers and yet are truthful; as unrecognized and yet acknowledged; as dying and behold we live; as chastised and yet not put to death; as sorrowful yet always rejoicing; as poor yet enriching many; as having nothing and yet possessing all things.

Евангелія
(Лк 5: 1-11)


Того часу, коли Ісус стояв біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера: рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити.
Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” Озвався Симои і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли допомогти їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина,” Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.

Gospel
(Lk 5: 1-11)


At that time, Jesus was standing by the Lake of Gennesaret. He saw two boats there alongside the lake; the fishermen had disembarked and were washing their nets. Getting into one of the boats, the one belonging to Simon, he asked him to put out a short distance from the shore. Then he sat down and taught the crowds from the boat. After he had finished speaking, he said to Simon, “Put out into deep water and lower your nets for a catch.” Simon said in reply, “Master, we have worked hard all night and have caught nothing, but at your command I will lower the nets.” When they had done this, they caught a great number of fish and their nets were tearing. They signaled to their partners in the other boat to come to help them. They came and filled both boats so that they were in danger of sinking. When Simon Peter saw this, he fell at the knees of Jesus and said, “Depart from me, Lord, for I am a sinful man.” For astonishment at the catch of fish they had made seized him and all those with him, and likewise James and John, the sons of Zebedee, who were partners of Simon. Jesus said to Simon, “Do not be afraid; from now on you will be catching men.” When they brought their boats to the shore, they left everything and followed him.